середа, 29 липня 2015 р.


перед початком ефіру треба прокашлятися,
вільний мікрофон мені сьогодні в студію, 
відверто із відвертими, а небо
ізгори всміхається,
цокотить снарядами, мутними
новинами й дивними-дивними подіями,
хто би в дитинстві надіявся, що так усе близько,
 мов потоком річки у швидких часом надто днях,
сам собі весь розклад, і суддя, і ворог, і брат
тільки згори і ізнизу Всеосяжний.
я зі своїми записками ходжу у повнім метро,
той же брутальний блюз,
ночі такі ж безсонні,
мов околиці Берліну,
білим-біло у очах по коліно
від зеленого й синього світла,
тільки вони-там
проводжаю очима блакитний трамвай,
збирається на холодний літній дощ,
світять жовті світляки 
навпрошки у прошиту наскрізь краплями ніч,
курю із нею, всміхаюся ,
думаю, скільки навкруги ще незвіданого,
навіть у собі.

понеділок, 19 січня 2015 р.


всі, хто ще спить,-
прокидайтеся,
вже пора.
всі ми, кохана його дітвора,
і у кожному із Любов"ю
тут і зараз, 
на цьому ж слові
я, усміхнений,зупинюсь,
глибше в темряву навкруги
зосереджено подивлюсь
з талим льодом, - 
там усі, ради кого можна
знову виграти, видрати бій,
і на цій же моїй землі залишитись нескореним,
тут ліси, і моря, і гори рідно зламані,
і нічого тут не міняється,
тільки ми.
а надвечір посипле сніг
з монотонного Божого неба,
Водохрещам освятить землю,
кожен крок,
набираючи кубки, 
Бог побачить в своєму сні,
посміхнеться вам усім,
Мир, Любов  Вдячність!..
а тоді засвітяться фари
в догораючі наші дні,
де всього багато, тільки сміло його бери,
і виходь, не чекаючи дзвоника,
а у те, що ти звеш невідомим,
що тримає твою свідомість,
і фарбує навколишній світ,
 як захочеш, пізніше глянеш,
в книгах відповіді, та не всі


19.01.2015
16.20