четвер, 3 квітня 2014 р.


вийде, напевно, не вчорашній, а сьогоднішній, навіть теперішній_

що б я сказав би, якби мене зрадили?
Вам, рідні, не тісно у ваших масках?
ми звикли з вами за них триматись,
але, якщо чесно, де ти проводиш 
свій вільний пекельний час, дівчино?
Світлини про світле минуле свідчили,
синяки під очима, - про багатий досвід,
бачиш, нам ще не 40, та при зустрічі 
кожен сказати може, чим заполонив світ його,
і кожен, питаючи, буде чемний,правий,
кому важливий твій власний біль, 
коли все це скоро стане статистикою? от-от

Якимось злими стали наші жарти,
кидай в дорогу із собою в чехол карти,
ніхто не знає, як станеться,
а ми розкинемо й розкажем їм..
Козаки у могилах, які збереглися поки,
крутяться певне, дзигою кожен,
а нам шо, - ми тіпа, як і міліція,
з народом, от тільки не зрозуміти хто ж зараз наш народ.

по ідеї, це я, ти, це, можливо,
наші молоді руки,
які зберуть, нарешті об"єднають весь хаос 
в самісінькім центрі Європи докупи....
закриєм для всіх кордони,
наведемо своїх порядків,
виростимо своїх геніальних діток,
піднімемо економіку,
розберемо залишки зброї,
моя дитина, хочу, щоб
років якихось за 15
пішла в садок,
тоді - у школу,
але рости, напевне, буде у свободі, 
в нормальній, нарешті, країні,
 почуй мене, якщо ще не поїхав, - 
все це залежить від нас,
персонально, зараз і тут, віриш,
кожен може все поміняти!


Немає коментарів:

Дописати коментар