Все до зими заспокоїлось,
дивними кроками далі і далі вперед,
та і у звично задимленім просторі
котяться роки крізь черги
сипучих скрипучих пострілів,
що ми знайдемо у них, доленосних,
чого іще не знайшли?..
Ну і що тобі в відповідь скажеш?
Як захочеш, - усе побачиш,
торопити його не варто,
сам розставить і все покаже,
як настане твій зоряний час,
і пожовклий уже променад
відбивається у очах,
на руці,
що лежить на плечах,
не всміхатися, - так хоча б
ні за чим, ні за ким, ніяк
не здаватися й ніколи-ніколи
не шкодувати!
